Концерт як міф Автор Лідія Мельник 04.02.2009 № 749 "Ваґнер-гала" завершив черговий Міжнародний фестиваль пам'яті Миколи Колесси у Львові
Опери Ріхарда Ваґнера - одного із найславетніших і водночас найбільш міфологізованих німецьких композиторів доби романтизму - вкрай рідко можна почути на львівській сцені. Меломани ще пам'ятають "Тангейзера" та "Лоенгріна", а історія Львівської опери - навіть цілу тетралогію "Перстень нібелунга". Щоправда, ставили її тут понад століття тому.
Тож кожне виконання навіть фрагментів творів Великого реформатора, як невипадково називають Ваґнера завдяки тим революційним змінам, які він вніс у мистецтво музичного театру, - справжня подія для міста. Чи не тому зал Львівської філармонії недільного вечора заповнили ті, кому цікава як творчість німецького композитора, більше знаного із легенд, аніж "живих" виконань, так і шанувальники відомих у цілому світі імен - дириґента Романа Кофмана та однієї із найкращих на сьогодні ваґнерівських співачок - шведки Ірен Теорін. Сьогодні вона є запрошеною солісткою Королівської опери у Копенгагені, а також виступає майже на усіх світових провідних фестивалях опер Ріхарда Ваґнера. Під час однієї з таких імпрез і відбулося знайомство солістки із дириґентом з України, котрий також посідає вищі позиції в більшості міжнародних рейтингів. До участі в проекті очікували ще одного виконавця міжнародного масштабу - данського тенора Стіга Андерсена, який, на жаль, за два дні до концерту був змушений через хворобу відмовитися від виступу у Львові.
Попри зміни в програмі, подорож у світ шляхетних міннезінгерів і підступних героїв середньовічного німецького епосу "Пісня про нібелунгів", вічного кохання Трістана та Ізольди, Ельзи й Лоенгріна виявилася захопливою і пізнавальною. Розпочався концерт увертюрою до опери "Тангейзер" та вступом до третьої дії "Трістана та Ізольди". І хоча Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії був ще не зовсім готовим до могутніх акордів знаменитих вагнерівських мідних духових і дещо розгубився на початку виступу, вже перший вихід Ірен Теорін - з арією Зіглінди з опери "Валькірія" - львівські музиканти супроводжували більш упевнено та переконливо. А в другому відділі концерту, який подарував зустріч з Ельзою ("Лоенгрін"), "Нюрнберзькими майстерзінгерами" (увертюра) та двома великими сценами із "Трістана та Ізольди", виявилися гідними партнерами по сцені для співачки світової слави.
Шквал аплодисментів Ірен Теорін - справжня валькірія сцени, могутня й граційна водночас - заслужила передовсім завдяки дивовижній вокальній майстерності, гнучкості, відчуттю найтонших нюансів. Адже дар виконувати опери Ваґнера притаманний далеко не кожному сопрано, ця музика вимагає особливого розуміння, володіння своїм голосовим апаратом та й неабиякої фізичної витривалості. Не менше захоплених відгуків заслуговує і дириґент - уже відомий та улюблений львівською публікою Роман Кофман, який постав у зовсім новій для неї іпостасі ваґнерівського дириґента й без якого, зрештою, не відбувся б сам проект "Ваґнер-гала".
Цікаво, що впродовж свого тривалого й насиченого творчого шляху Кофману жодного разу так і не довелося подириґувати котроюсь із опер Ваґнера в театрі. "Я уявляю її напівоперою-напівгрою", говорить сам дириґент, відомий, до речі, й режисерськими експериментами. Можливо, розпочавши втілювати міф у концертній програмі, він колись продовжить ваґнерівські експерименти й на сцені Львівської опери?
