Львівський фронт: патріоти зібралися навколо Ірини Калинець

6 грудня 2010 р. Урочисте відзначення ювілею видатної українки із титулом «Героїня світу», політичної і громадської діячки, поетки, дослідниці літератури й історії Ірини Онуфріївни Калинець

Привітати Ірину Калинець на вечір, що його вів відомий заньківчанин Святослав Максимчук, з’їхалися Ольга і Михайло Горині, Дарія Гусяк, Юрій Шухевич, Стефанія Шабатура, Мирослав Маринович та інші колишні політв’язні, серед лав котрих опинилася ювілярка після арешту й суді 1972 року за т.зв. антирадянську діяльність із вироком «6 років позбавлення волі у ВТТ та 3 роки поселення на засланні». На жаль, у першому ряді серед цих дорогих гостей ювілярки не було відомого громадського діяча руху за легалізацію УГКЦ Івана Геля, який з інсультом перебуває в реанімації.

Під світлу музику «Старовинної галицької пісні» С. Людкевича у виконанні народного камерного оркестру ЛНУ ім. І. Франка під керівництвом Романи Бурко до залу зійшлося чимало визначних творчих особистостей із кола львівської інтелігенції: Олег Мінько, Марія Савка-Качмар, Андрій Бокотей, Ярослав Мотика, Галина Івасюк, Любов Кияновська, Віктор Камінський, Тетяна Воробкевич, Павло Хобзей, Богдан Сорока, Ярослав Мацелюх, Марія Людкевич, Ірина Вовк, Петро Шкраб’юк, Роман Дідула, Василь Качмар, Любомир Криса та інші.

Із вітальним словом до ювілярки звернувся ректор ЛНУ ім. І. Франка професор Іван Вакарчук. Він подякував Ірині Калинець за те, що вона багатьох учила, як бути українцем, нагадавши, що її творчість розхитувала імперію, а як народний депутат Верховної Ради України першого демократичного скликання вона приймала фундаментальні рішення для нашої держави(16 липня, 24 серпня, Гімн, Прапор, Герб). Авторка понад кількох сотень праць, вона виховувала і показувала, як треба боротися за українську мову й культуру. Керуючи обласним управлінням освіти, вона повернула до навчальних програм заборонені й забуті імена українських діячів науки і культури, реформувала Інститут підвищення кваліфікації учителів. Вона опікується дитячим сиротинцем, військовим ліцеєм, музеєм-меморіалом «Тюрма на Лонцького», який розкриває, якими були шлях боротьби за незалежність і муки тих, хто віддав за це життя. Іван Вакарчук прочитав наказ, яким професора кафедри української літератури Ірину Онуфріївну Калинець відзначено Подякою Ректора.

Слово про творчість і діяльність Ірини Калинець виголосив перед святочною громадою завідувач кафедри української літератури професор Тарас Салига, завершивши його міцним наголосом на те, що «битва Віктора Ющенка за українізацію закінчилася тим, чим і свого часу українізація Шумського. Новітній Лазар Каганович – Дмитро Табачник – роздмухує міф про вищість російської культури і мови. Але є ще фронт, який тримає Ірина Калинець!»

Від Конгресу львівської інтелігенції ювілярку привітав Герой України Борис Возницький, від колег – декан філологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка Ярослав Гарасим, від Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» – директор Ірина Ключковська, від Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів і Центру досліджень визвольного руху – історик Руслан Забілий, який, зокрема, сказав: «П’ять років ми працюємо разом над створенням меморіалу. Були хвилини піднесення і були важкі часи, але ми впевнені у світлих перспективах, бо від громадськості наглядову раду музею очолює Ірина Калинець. Вона частина нашого колективу. Буваючи у Києві в справах меморіалу, доводилося чути від столичних чиновників таке: «Нам не дуже подобається те, чим ви займаєтеся, але ми нічого не можемо вдіяти. Бо у вас є важка артилерія – Ірина Калинець». Ми дякуємо їй за науку, як треба бути громадянином і українцем!»

Промовці одностайно відзначали, що Ірина Калинець на педагогічний ниві витягнула освіту з тоталітарного зашморгу, й далі веде безкомпромісну боротьбу за повернення вкраденої історії. Полковник Роман Саляк, який керує військовим ліцеєм ім. Героїв Крут, розповів, що саме з легкої руки Ірини Калинець ліцей отримав ім’я відважних крутянців. «Коли народжувалися Збройні сили України, ця жінка з бійцівським характером рівняла в Києві просовєтських генералів, аж лампаси на їхніх штанах тряслися. Боялися її. І поважали. І те, що із уродинами Ірини Калинець збігається день народження Збройних сил України не така вже й випадковість. Це подарунок Івана Плюща. Коли ухвалили відзначати у цей день свято українських Збройних сил, він спитав пані Калинець: «Що, Оришко, задоволена подарунком? За вашу опіку над майбутнім нашої армії у цей день святкові феєрверки і на Вашу честь!».

До слів полковника Романа Саляка приєднався й хор «Ліцей», який виконав здравицю «Славимо ми Вас, Ірино Онуфріївно», та вінок українських маршів, від слів котрих на очі набігали сльози: «Україно-мати, ми твої сини, перед лютим боєм ти нас пригорни». Натомість ліричні пісні ювілярці дарував квартет народної капели бандуристок. А камерний оркестр народної капели «Трембіта» під орудою Миколи Кулика виконав «Te Deum» із кантати композитора Віктора Камінського, складеної на тексти Митрополита Андрея Шептицького в поетичній обробці Ірини Калинець. Приєднавшись до оркестру, хор цієї капели виконав «Пісню Мойсея» Віктора Камінського на слова Мойсея, у перекладі Ірини Калинець, де остання фраза «Soli Deo Honor et Gloria» окрім латини звучить ще й івритом та українською. Атмосферою очікування Свят наповнила зал «Різдвяна колядка» композитора Михайла Мануляка на слова Ігоря Калинця.

У фортепіанному супроводі Михайла Мануляка прозвучала й найкоштовніша в естетичному сенсі оздоба цього вечора – поетично-пісенна композиція лауреатки Національної премії України ім. Т. Шевченка співачки й акторки Наталії Половинки, яка на грані завмирання сердець у залі читала вірші й співала романс «Калиновим мостом ночі».

Убрана в український стрій ювілярка, вислухавши поздоровлення від курії УГКЦ, підписане єпископом-помічником львівським Венедиктом, подякувала за благословення і зауважила, що їй приємно усіх вітати в університетських стінах. «Це моя «альма матер», багато чому завдячую саме університету. Тут формувалася наша національна віра в Україну. Це основа основ. Для мене велика честь працювати тут. Я дякую теперішньому ректору, який для нас є продовжувачем традицій славного ректора Євгена Лазаренка, якого я буду завжди згадувати із надзвичайною повагою. …Також дякую своїм однокласницям, із якими ми гартувалися у важкі роки, спостерігаючи вивози, – проти подвір’я, де сиділи в’язні, була наша школа № 87. У сьомому класі ми з подругою заклали підпільне товариство… Дякую «Союзу українок», Лізі українських жінок, колегії музею «Тюрма на Лонцького», а також молодіжним організаціям, зокрема громадському руху «Відсіч», учням військового ліцею ім. Героїв Крут, – це добрі діти, у нас росте гарна молодь! Дякую усім друзям, які задивлені в майбутнє. Я сьогодні відзначаю не так свої уродини, як ювілей тих, кого ви бачили: 20 років ліцею ім. Героїв Крут, десятиліття співпраці з народною капелою «Трембіта», 20 років інституту світового значення, що його очолює Ірина Ключковська. Без них не було б і мого скромного ювілею, бо чого б він був вартий!».

Ювілярка зробила усім гостям і подарунок від себе: нову книжку та журнал «Світ дитини» з казкою для дітей, де розкрила те, у що вона сама глибоко вірить: Христос на хресті відкрив нам Небо.

Цікаво, що жодних виступів представників владних органів та партійних організацій на урочистій академії з нагоди ювілею Ірини Калинець не пролунало. Так само ювілярку не вшанували жодною офіційною державною відзнакою.

Поздоровлення від посадовців Ірина Калинець приймала вже у неформальній атмосфері. від Львівської облради її привітав новобраний голова Олег Панькевич, від Львівської облдержадміністрації – заступник голови ЛОДА Мирон Янків та начальник управління освіти і науки Михайло Брегін, від Львівської міськради – голова ради Василь Павлюк та заступник міського голови з гуманітарних питань Василь Косів, які мали честь від імені громади міста вручити ювілярці Золотий герб Львова. Найспівочіші голоси друзів Ірини Калинець дарували їй народні пісні й здравицю «Многая літа».