Авторський вечір композитора Мирослава Скорика зібрав аншлаг у Львівській філармонії
Квитки на концерт із творів Мирослава Скорика у Львівській філармонії
розкупили ще за тиждень наперед – показовий прецедент для нашого міста,
де такою увагою нечасто обдаровують академічну музику, та ще й у
місцевому виконанні. Проте в цьому випадку йшлося про львів’янина,
котрого слушно вважають "живим класиком” в Україні та світі.
Унікальною особливістю музики Мирослава Скорика сьогодні, коли щодо
сучасного мистецтва вкрай рідко вживають дієслово "любити”, власне і є
її популярність, доступність, зрозумілість – і все це за незмінної
оригінальності авторської мови, де й натяку нема на загравання з
публікою. Таємниця успіху виглядає старою як світ: "Моя музика
відображає те, що навколо. Те, що болить. Адже музика в усі віки
говорила лише про це”, – переконує сам композитор.
Прем’єра його нового, сьомого за ліком Концерту для скрипки з оркестром,
котра й стала головною подією музичного вечора 30 січня, засвідчила, що
"болять” музиканта проблеми актуальні. "Підвищення цін, наприклад”, –
пожартував композитор у притаманній йому дотепній манері незадовго перед
концертом, яким сам і диригував. Насправді ж у музиці Сьомого
скрипкового концерту уважний слухач, безумовно, почув і гірку іронію, і
пародії на засилля попси навколо, і геть не мовчазний протест проти
несправедливостей сьогодення.
"Це музика бездонна”, – вважає перший виконавець твору, молодий скрипаль
Назарій Пилатюк, котрому й присвячений концерт. – "І сказати: для мене
честь, що композитор світового масштабу присвятив її саме мені – не
сказати нічого. Коли я лише почав розучувати твір, то говорив Мирославу
Скорику: це неймовірне, це майже як "Пінк Флойд”... Схоже, не помилився
із вибором соліста й композитор: власне Назарію Пилатюку вдалося дуже
влучно "прочитати” не лише відкриті, але й приховані змісти твору,
продемонструвати його глибину, багатство текстів і контекстів.
Львівське першовиконання відбулося буквально через декілька тижнів після
прапрем’єри в Києві. Акомпонував події молодіжний оркестр "INSO-Львів”.
Ще однією своєрідною прем’єрою в програмі концерту стала Симфонієтта –
авторська транскрипція написаної раніше Партити для камерного оркестру.
Цей твір, як і десять із масштабного циклу авторських опрацювань для
симфонічного оркестру 24 скрипкових каприсів Нікколо Паганіні, що
прозвучали в другому відділі, вкотре яскраво зблиснув однією із
найяскравіших граней скориківського таланту: його майже вродженим
відчуттям оркестру, володінням як найтоншими нюансами, так і насиченими
масивами різних груп інструментів. А ще – дотепами в обігрування
фактично всіх жанрових кліше ХІХ століття як "паганініївського” і
наступного, "скорикового”: в кожному каприсі "диявольського маестро” М.
Скорик зумів розрізнити обриси як не ельфної фантастики a la Мендельсон,
то запальної самби, як не сентиментального вальсу, то блюзового
наспіву.
Оркестр "INSO-Львів” узявся до виконання непростої партитури з воістину
молодечим запалом, у якому інколи аж "зашкалювали” емоції та децибели.
Втім, вони не завадили досвідченим, незалежно від віку, оркестрантам
дуже коректно й грамотно виконати складні партії. Схоже, задоволеним
залишився і сам маестро, котрий, попри десятиліття заслуженої слави,
досі хвилюється перед власними прем’єрами й напрочуд критично оцінює їх.
Львівська Поштa.
Вівторок, 1 лютого, 2011 року, № 11 (1043) |