Меню сайта
Форма входа
Поиск
Victor Kaminsky Середа, 26.07.2017, 04:52
Приветствую Вас Гость | RSS
 
 Каталог статей
Головна » Статті » Мои статьи

Пам’ять — пісня, що не віддзвенить

Пам’ять — пісня, що не віддзвенить

На урочистостях з нагоди 750­річчя Львова у Львівському національному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької лідер групи "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук звернувся зі сцени до учасників торжеств, міської влади, усіх львів’ян із пропозицією встановити у Львові пам’ятник видатному композиторові Володимиру Івасюку, який низку літ жив і творив у нашому місті, похований тут на Личаківському цвинтарі і творчість якого справила величезний вплив на творче становлення Святослава. Відомий співак і музикант запропонував також місце, де, на його думку, найкраще, найдоцільніше встановити такий пам’ятник – куточок на початку проспекту Т. Г. Шевченка, біля Будинку профспілок, неподалік філармонії і Музичної академії імені М. В. Лисенка, де Володимир Івасюк навчався на композиторському факультеті. А також запевнив, що особисто, із зароблених музичною творчістю коштів профінансує виготовлення і встановлення пам’ятника.
Цю благородну ініціативу відразу ж, зі святкової сцени підтримав міський голова Львова Андрій Садовий, присутні у залі, серед яких було чимало депутатів Львівської міської ради.
Ось що сказали з цього приводу в інтерв’ю "Каменяреві" ті, кому Володимир Івасюк близький і незабутній як людина, митець, хто шанує його блискучу творчість.
Галина ІВАСЮК, сестра композитора, лікар, співробітник Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького:
– Мене особисто, всю нашу родину глибоко, до денця серця зворушила пропозиція Святослава Вакарчука. Особливо вразило те, як вишукано, шляхетно, інтелігентно було це зроблено. Я виразно відчувала, що пропозиція Славка – щира, що мовлені ним слова йдуть від серця. Приємно, що мого брата і його творчість не забувають, ще приємніше, що пам’ять про нього бережуть, його пісні по-новому прочитують музиканти молодого покоління. Одна з останніх пісень Володі так і зветься – "Я ще не все тобі сказав...".
Павло ДВОРСЬКИЙ, народний артист України, почесний громадянин Чернівців:
– Буквально через кілька хвилин після виступу Святослава мені подзвонили до Києва львівські друзі й розповіли про це. Насамперед пройняла гордість за княже місто, яке таки вміє берегти пам’ять про славетних львів’ян. Я мав щастя знати Володимира Івасюка, сам учився в нього, зростав на його піснях. У моїх рідних Чернівцях є його музей, у Кіцмані, де народився композитор, – пам’ятник Володі, тепер не сумніваюся, що буде він і у Львові, де цей лицар української культури жив і творив упродовж шести своїх останніх років.
Євген КОВАЛЕНКО, народний артист України, художній керівник вокально-інструментального ансамблю "Кобза":
– Упродовж усіх 35 років існування нашого колективу (а ми недавно відзначали цей ювілей) у його репертуарі незмінно є пісні Володимира Івасюка, це – золотий фонд "Кобзи". Ми об’їздили з гастролями весь світ – від Канади до Японії, і запевняю вас: Івасюкові пісні знають і люблять по всіх усюдах, це – саме те, чим Україна може правдиво величатися. Дуже хотілося б, аби вже під час наступного приїзду "Кобзи" на концерти до Львова я зміг би просто з вокзалу прийти до пам’ятника моєму другові й побратиму, покласти квіти, вклонитися, згадати те, що в серці не вмирає...
Мар’ян ШУНЕВИЧ, заслужений артист України, соліст Львівської філармонії, викладач Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка:
– Уже 15 років поспіль ми з друзями і колегами проводимо у найпрестижніших закладах Львова – філармонії, Львівській опері, Театрі імені Марії Заньковецької – концерти пам’яті Володимира Івасюка. У них беруть участь і знамениті митці (на ці концерти приїздили Василь Зінкевич, Павло Дворський, ансамбль "Кобза", дует "Писанка"), і молоді виконавці, які, власне, й починають свій шлях на естраді з криничної творчості Володі. Ці концерти стали вже своєрідним фестивалем, який ми назвали "Музика весни" і на якому щороку поминаємо (на жаль!) іще одного весняного композитора і нашого побратима – Ігоря Білозора... Без сумнівів, пам’ятник Володимирові Івасюку у Львові мусить бути, і місце Святослав Вакарчук запропонував ідеальне: поруч – не лише філармонія і Музична академія, де Володя бував чи не щодня, а й Львівське радіо, куди він також дуже часто заходив, записував фонограми, давав інтерв’ю і де нині в золотому фонді зберігаються записи пісень у його власному виконанні.
Віктор КАМІНСЬКИЙ, композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка, проректор Львівської музичної академії імені М.В.Лисенка:
– Володимир Івасюк уперше вивів сучасну українську пісню на рівень світової орбіти, і вже тому його ім’я навічно закарбоване на скрижалях історії національної культури. І сьогодні ця пісня звучить з уст самого народу, що є найвищим визнанням митця. З іншого боку, багатюща творча спадщина композитора ще не досліджена науково, глибинно, так само потребує ґрунтовного літературознавчого аналізу поезія Володимира Івасюка. Дуже хотілося б, щоб уже наступного року першокурсники нашої музичної академії змогли покласти квіти до пам’ятника цьому світочеві мистецтва у Львові.
Ірина ГОЦЬ, студентка Ш курсу факультету журналістики:
– Пам’ятник Володимирові Івасюку у Львові на проспекті Тараса Шевченка буде тим місцем, до якого йтимуть грядущі покоління. Бо вже не одне покоління (і моє в тім числі) зросло на його піснях. Власне тому Івасюкова творчість уже є класикою. На заняттях із теорії літератури, теорії і практики журналістики ми вивчали сутність образу, красу, поетику, мистецтво творця, зокрема, на прикладах творчості Володимира Івасюка, тож віримо, що неодмінно знайдемо у житті свою червону руту...

Максим Міщенко, асистент кафедри теорії і практики журналістики




Наша довідка. Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області. Батько Михайло Григорович – письменник, учений, поліглот, істинний український інтелігент, доцент Чернівецького університету, мати Софія Іванівна – педагог (на жаль, вони уже покійні). Навчався у Чернівецькому медінституті, закінчив Львівський медінститут, навчався на композиторському факультеті тоді Львівської консерваторії імені М. В. Лисенка у класі професора Л. З. Мазепи. Загинув за досі не з’ясованих обставин навесні 1979 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Автор понад 100 пісень, до багатьох з яких ("Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Два перстені", "Моя пісня" та інші) створив також вірші, близько 50 обробок народних мелодій, двох кантат на вірші М. Рильського, П. Тичини, Р. Братуня, поліфонічних сюїт, багатьох творів для камерного оркестру, фортепіано, скрипки, віолончелі, музики до театральних вистав. У березні 1994 року за поданням правління Львівського міського Клубу творчої молоді імені Володимира Івасюка Указом Президента України Володимирові Михайловичу Івасюку посмертно присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі музики – за видатний внесок у розвиток українського національного музичного мистецтва.



Источник: http://kameniar.franko.lviv.ua/cultura.php?mod=2006_11_pamjat
Категория: Мои статьи | Добавил: viktor-kaminsky (11.01.2009)
Просмотров: 661 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 1
1  
Нажаль до сьогодні, незважаючи на всі зусилля львівської громади, пам'ятник видатному музиканту встановити не вдалося.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Категорія каталога
Мои статьи [38]
Міні-чат
300
Друзья сайта
          КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
          ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
          Счётчик MyCounter
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Viktor Kaminsky © 2017