Ігор КАЛИНЕЦЬ: «Творчості деяких дипломантів я не знаю...»
Ігор КАЛИНЕЦЬ: «Творчості деяких дипломантів я не знаю...»
[14:05]
Премія «Львівська слава» – для 12 письменників, художників, режисерів...
У Золотій залі палацу Потоцьких голова Львівської облдержадміністрації Микола Кміть та голова Львівської облради Мирослав Сеник нагороджували лауреатів обласної премії у галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури. Всього – 12 осіб.
Вів церемонію «Львівської слави» актор театру ім. М. Заньковецької Юрій Чеков. Відповідний настрій створювала музика у виконанні камерного оркестру «Академія» Львівської музичної академії ім. М. Лисенка (диригент – Артур Микитка). Додавала блиску та емоцій і 3-кілограмова золота, з коштовним камінням, подоба корони короля Данила, виставлена для оглядин у Золотій залі, перед якою і розгорталися урочистості. Серед присутніх-«уболівальників» – львівська еліта: Герої України Борис Возницький і Мирослав Скорик, лауреати Національної премії ім. Т. Шевченка композитор Юрій Ланюк, ректор Львівської академії мистецтв Андрій Бокотей та поет Роман Лубківський, професори Львівської музичної академії Любов Кияновська і Віктор Камінський, народний художник України, скульптор Іван Самотос, поет і громадський діяч Ігор Калинець…
Голова ЛОДА вручав лауреатам дипломи, а голова облради – конверти із 20-ма тисячами гривень. «Для мене особлива честь прийняти відзнаку ім. Святослава Гординського, бо він був митцем, з яким я особисто знався, і мотивація моєї діяльності частково перейнята від цієї людини: у наукових студіях нашого мистецтва намагаюся розкривати велич людського духу та інтелектуальних ресурсів», – дякував Роман Яців. Поетеса Ярослава Павличко подякувала за високу оцінку її скромної праці під назвою «Вибране». Прозаїк Левко Різник назвав свої книги «Самотність пророка, або Добрий Ангел Івана Франка» та «Крук, або П’ятдесятилітня війна» «рослинами, які спочатку потрапили на жорна апробації», тобто до рецензентів. Перекладач Андрій Содомора дякував владі і Львову з його бібліотеками та науковим оточенням, а також рідному селу Вирову, звідки черпає наснагу, видавцям і рівенській «Просвіті», а ще – поетам і перекладачам Борисові Тену, Григорієві Кочуру, Михайлові Каспарову, Олесеві Гончару, Михайлові Москаленку, Сергієві Аверінцеву…
Майже однотипно говорили інші лауреати «Львівської слави-2008»: представниця творчої майстерні «Театр у кошику» Ірина Волицька, журналіст Олександр Масляник, митець і викладач коледжу ім. Труша Юрій Лесюк, керамістка Ганна-Оксана Липа, керівники ансамблю «Веселі черевички» Марія і Володимир Чмирі, дизайнер Михайло Царик та архітектор Микола Рибенчук. Відійшов від стереотипу офіціозу ректор Львівської музичної академії Ігор Пилатюк. Зазначивши, що його кредо є українська музика, яку він завжди любив і пропагував, професор рушив до оркестру «Академія», що під його керівництвом виконав кілька колядок.
Мирослав Сеник запевнив присутніх, що обласні премії – не нижчі за державні. Ба, більше! На думку голови облради, обласні навіть важче заслужити. “Бо нема механізму – кого, як і в який спосіб пролобіювати, щоб отримати нагороду. Особисто я дізнався, хто став лауреатом, лише напередодні вручення, коли підписував грамоти. Отож це – заслужена перемога”, - казав він.
Кореспондент «ВЗ» спробувала з’ясувати, чи справді, на думку присутніх, усі нагороди – заслужені?
Роман Лубківський, поет і громадський діяч: «Усіх нагороджених знаю особисто. І вважаю, що вони отримали не обласні – державні премії, пов’язані з їхніми високими талантами. Особливо хочу відзначити прекрасну, талановиту поетесу Ярославу Павличко, яка не є родичкою Дмитра Павличка і яка вистраждала свою перемогу, та прозаїка Левка Різника, який написав прекрасні твори про великих мужів нашої держави – Франка та митрополита Шептицького і закінчує книжку про Грушевського. Зрештою, ви ж бачите: на вручення премії, аби привітати лауреатів, прийшла справжня львівська інтелігенція, що підтверджує справедливість нагород».
Іван Сварник, історик Львова: «Про всіх нагороджених сказати не можу. Можу сказати про Андрія Содомору, бо робив із ним книжку «Пісня про Зубра». Він просив мене допомогти із коментарями, що мені, історикові, було цікаво. Симпатизую пані Павличко. Подобається мені й творчість пані Волицької, бо надає Львову колориту, робить європейським містом. А назагал я втішений, що на рівні області нагороджуються інтелектуали. Їх потрібно підтримувати. І в першу чергу – матеріально».
Ігор Калинець, поет, громадський діяч: «Я не можу дозволити собі у цей святковий день говорити щось критичне. В основному, схвалюю вибір журі. Хоча… Творчості деяких дипломантів я не знаю. Про декого можу сказати, що вони посередні творці. Імен називати не буду. Геніальним серед лауреатів є Андрій Содомора. І цього мені вистачає, щоб сказати: нині було свято». /Високий Замок /
