Василь Барвінський. Галицький імпресіоніст

Лідія Мельник

Його називали галицьким імпресіоністом , він здобув освіту в найкращих педагогів Європи, був директором Вищого музичного інституту й блискучим критиком-публіцистом.
Походив із родини, що дала Україні знаних громадсько-політичних діячів і був одружений із донькою всесвітньо відомого фізика Івана Пулюя Наталією.

Упродовж багатьох десятиліть про автора дивовижної музики, сповненої витонченої краси, шляхетності виразу та щемливого передчуття згадували неохоче, а твори практично не виконували. Адже 1948 року Василя Барвінського, людину напрочуд тонкої вразливої вдачі за наклепом як небажаного елемента вислали на 10 років у мордовські табори.

Тоді ж на тісних задвірках тогочасного приміщення консерваторії (нині тут розташована Львівська обласна філармонія) особливо виконавчі колеги влаштували справжнє аутодафе, спаливши всі рукописи композитора європейського визнання. Та невипадково булгаківська фраза рукописи не горять стала крилатою. Учням, колегам і самому Василеві Барвінському, який через десять років повернувся до Львова (він помер 1963-го, а через рік його реабілітували посмертно), вдалося зберегти, переховати в приватних архівах або й із пам яті відновити майже всі знищені композиції. Втраченим довго вважали тільки Фортепіанний концерт.
Але в червні 1993 року, саме в тридцяту річницю від дня смерті, багатолітні пошуки увінчалися успіхом. Рукопис віднайшли аж у Буенос-Айресі, куди свого часу емігрував піаніст Северин Сапрун, забравши зі собою клавір концерту. Через рік Марія Крушельницька виконала його на сцені Львівської філармонії...

Здавалося б, то була остання несподіванка, останнє відкриття в творчій спадщині Василя Барвінського. Але ті, хто продовжував її досліджувати, знали неопублікованими залишилися й композиції, написані в нелюдських умовах заслання, де музикант, попри все, продовжував творити. У родинному архіві зберігалися, зокрема, начерки Концерту для віолончелі з оркестром.

Як свідчать листи дружини композитора, В. Барвінський устиг завершити дві частини концерту, третя залишилася в ескізах. Роман Савицький-молодший із США, який багато років простежував шлях творів Барвінського, зазначає, що після смерті композитора його вдова надіслала фотокопію цих рукописів українським музикантам у діаспорі Богданові Бережницькому й Андрієві Гнатишину.

Є свідчення, що у викладі для віолончелі та фортепіано твір навіть прозвучав 1978 року в Нью-Йорку, причому головну партію виконувала знана віолончелістка, донька колишнього генерального секретаря НАТО Бригітта Чернік-Гюнтер, акомпонувала їй Дарія Гординська-Каранович. Проте концерт цей відбувся в приватному колі й ширшого суспільного резонансу не мав. Зрештою, бракувало й повноцінного оркестрового викладу твору, задуманого для солюючого інстурмента в супроводі симфонічного оркестру.

Ідею запропонувати комусь із сучасних композиторів оркеструвати концерт давно плекала відомий львівський музикознавець, дослідник творчості Василя Барвінського і навіть його далека родичка, професор Стефанія Павлишин. Схоже, в черговий ювілей композитора справжніх поціновувачів музики знову очікуватиме неабиякий сюрприз.

2 березня на сцені Львівської філармонії відбудеться концерт, у першому відділі якого звучатимуть направду неопалимі рукописи Фортепіанний концерт, віднайдений 15 років тому, та щойно зоркестрований і відредагований композитором Віктором Камінським Концерт для віолончелі з оркестром. Невеликої кількості начерків виявилося недостатньо, аби реконструювати третю частину твору. Тому звучатимуть Інтродукція і Думка перші дві, абсолютно закінчені В. Барвінським частини Ліричного концерту для віолончелі з оркестром.

На пожовклих від часу обривках нотного паперу, який дивом можна було дістати в табірних умовах, охайний підпис і дата завершення другої частини твору: Потьма, 6.12.1951 . Унікальний табірний рукопис вдалося побачити й кореспондентові Газети . За розрізненими фрагментами викладу для фортепіано (клавіру) сучасний композитор реконструював цілісний, напрочуд цікавий і модерний у своєму звучанні твір.

А львівська віолончелістка Галина Жук здійснила виконавську редакцію сольної партії концерту. Вона ж виступить його першою виконавицею в супроводі Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою Айдара Торибаєва на концерті, приуроченому ювілею Василя Барвінського. І хтозна, які ще відкриття принесе сучасникам наступна річниця композитора...

2008 рік.