Олів’є Мессіан, релікт із майбутнього
Автор Маркус Белльгайм
До теми:
Музикант нашого часу
Маркус Белльгайм, німецький піаніст, про Моцарта, Мессіана і сучасну музику
11 грудня 2008 року минуло сто років від дня народження Олів'є Мессіана. Про цього французького композитора, органіста, теоретика музики та педагога ще за життя говорили як про неординарну постать, що, можливо, є однією із небагатьох, яка залишить для нащадків яскравий слід у музичній історії. Мессіан зумів створити не лише власну мову в зітканім із протиріч та новацій лексиконі ХХ ст., але й власний світ, наповнений глибокою вірою в Бога, григоріанськими наспівами та індійськими ладами, співом птахів і піснями кохання й смерті. Водночас Олів'є Мессіан був людиною суперечностей. Спершу сучасники ставились до його творчості вельми скептично, вважаючи, що вона не відповідає духові часу. Згодом він став наставником для кількох генерацій найвидатніших композиторів наступних епох. І коли сьогодні ім'я Мессіана згадують поруч із іменем Арнольда Шенберга в ряду найвидатніших учителів композиції ХХ ст. - це аж ніяк не перебільшення.
Цікаво, що впродовж багатьох років Мессіан викладав лише аналіз музичних форм. Лише в 1966 році він отримав клас композиції в Паризькій консерваторії. Проте курси гармонії та аналізу, які Олів'є Мессіан провадив після свого повернення з німецького полону, почасти й приватно, вже на той час забезпечили йому славу особливого педагога. Один із найвідоміших учнів Мессіана, П'єр Булез пригадує ті часи: "То була епоха пізнання і звільнення - ковток свіжого повітря в сутінках і задусі; епоха нашого подиву імен, котрі вимовлялися пошепки (або майже пошепки), невідомих творів, що вчили нас бачити гостріше; знайомства з Азією та Африкою, завдяки якому ми усвідомлювали, що не маємо жодного права на "традицію". Разом із тим ми пізнавали, що музика - це щось більше, аніж просто мистецький об'єкт. Це форма справжнього життя. Це печать, яку неможливо стерти". А Карлгайнц Штокгаузен відзначав про початок свого навчання у Месіана: "Я вже чимало знав завдяки своїм студіям у Кельні. Але більшість із того, що я знав, аж ніяк не зачіпало мене: воно було мертвим. Мессіан воскресив мертвих. Я вивчив багато давньої і нової музики, студіював партитури й невтомно слухав: мій учитель знав надзвичайно багато музики й майже все міг виконати на фортепіано".
Народжений 10 грудня 1908 року в Авіньйоні Олів'є Мессіан довший час не "вписувався" у жоден із контекстів оточення. Майже езотерична відстороненість його ранніх органних творів у 1930-х так само збивала з пантелику парафіян собору Св. Трійці в Парижі, як викликали захват у цілих поколінь композиторів. Чотири ритмічні етюди - перші в історії музики серіальні твори. До речі, сам Мессіан вважав, що значення, приписуване цим композиціям, суттєво перебільшене.
Сьогодні нас зворушують пасажі "Каталогу птахів" чи наспіви меси на Трійцю. Винайдення нової музичної мови завжди захоплювала Мессіана, сина визнаного в світі перекладача Шекспіра та поетеси, найдужче. Її основні засади він описав у праці "Техніка моєї музичної мови". А пристрасне захоплення пташиним співом і неймовірна точність його передачі в нотній системі з 1950-х років стало новим джерелом інспірацій Мессіанової музичної мови. Для композитора, який вказував на своїй візитній картці "орнітолог", спів птахів виявився ще й джерелом неземної радості творіння, він називав його голосом Господнім.
Врешті-решт, 1969-го Мессіан розвинув у Медитації на містерію Святої Трійці "комунікативну мову" (Langage communicable), в якій кожній літері абетки відповідали певні ритмізовані звуки. Цією метамовою він перекладав здебільшого біблійні тексти.
Після смерті 27 квітня 1992 року в Парижі композитор залишив величезну творчу спадщину. Поруч із хоровими творами, камерною музикою, це ораторія, десятичастинна "Турангаліла-симфонія" та опера "Франціск Ассізський", над якою працював майже дев'ять років у пізній період своєї творчості. Особливе місце посідають твори для органа та фортепіано, останні здебільшого інспіровані та присвячені другій дружині, Івонн Лоріо. Сам Мессіан до похилого віку залишався вірний "своїй" церкві, собору Святої Трійці в Парижі, де служив органістом понад півстоліття. 10.12.2008 № 729
"Суботня пошта
|
