Автор Лідія Мельник 09.04.2009 № 776 У Львові триває відзначення 60-ліття автора "Червоної рути"
"Відомий-невідомий Івасюк". Під такою назвою відбувся 4 квітня концерт до ювілею Володимира Івасюка, організований Львівською національною музичною академією ім. М. Лисенка у залі філармонії.
Незвичну назву продиктувало не бажання якось вирізнитися на тлі численних ювілейних акцій чи привабити публіку: в програмі й справді були представлені твори, здатні змінити уявлення про творчість Івасюка лише як автора популярних пісень, нехай навіть і таких, що захопили цілий світ. І досі не всім щанувальникам відомо, що Володя навчався у Львівській консерваторії (так до 1991 р. називалась Національна музична академія ім. М. Лисенка) на композиторському факультеті, спершу в класі Анатолія Кос-Анатольського, а потім - Лешека Мазепи, представляв свої "поважні" твори на студентських концертах, республіканських та всесоюзних фестивалях. Тож образ його музики у пам'яті колишніх педагогів та колег по навчанню залишився дещо іншим, ніж у масовому сприйнятті.
І саме цей "інший образ" був представлений на особливому концерті з любов'ю і повною відповідальністю перед пам'яттю Володимира Івасюка. Ім'я видатного митця вшанували не лише виступами: перед концертом проректор з наукової роботи музичної академії Віктор Камінський урочисто вручив засновану до ювілею стипендію імені Володимира Івасюка, якою тепер щорічно відзначатимуть талановитих молодих композиторів, студенту 4-го курсу Іванові Пахоті.
Сама ж музична програма вечора виразно ділилась на дві частини: в першому відділі звучали фортепіанні, камерні твори, пісні для бандурного тріо Володимира Івасюка, в другому ж біг-бенд ЛНМА ім. М. Лисенка під орудою В. Конончука та студенти вокального факультету виконували популярні й менш відомі пісні Івасюка. Обидві ці, здавалося б, такі різні сфери музичної творчості природно доповнювали одна одну. І суто академічна музика: фортепіанна сюїта (у виконанні Н. Зубко) та Варіації на тему буковинської пісні "Суха верба" (Е. Чуприк), пісні для тріо бандуристок та в супроводі камерного оркестру (О. Герасименко та її учениці), Варіації і Мелодія для камерного оркестру (оркестр "Perpetuum mobile" під батутою Г. Павлія) і численні популярні твори засвідчили єдність стилю Івасюка.
Якщо під час виконання "серйозних" опусів композитора студенти музичного вишу почувалися вельми природно, то інтерпретація "естрадних" пісень молодими співками академічного напряму викликала чималі сумніви: чи правильно виконувати їх схоже до того, як співають оперні арії чи класичні солоспіви? Але виконання таких розмаїтих за настроями і знайомих пісень Володимира Івасюка студентами вокального факультету В. Соболєвим, А. Блик, М. Корнутяком, Т. Різняком, Я. Рак, Н. Дацишином та М. Швах-Пекар - схоже, переконало навіть скептиків. А для молодих солістів відкрило зовсім нові грані їх виконавської творчості.
Студентський концерт - одна із останніх акцій у насиченому календарі "івасюкових днів" (у травні вшанувати композитора планують ще артисти Львівської філармонії). Але, коротко підсумовуючи, вже можна сказати, що відзначення ювілею автора "Червоної рути" минуло загалом хоч і гучно, та залишило неоднозначні враження: від вручення високої державної нагороди (посмертно) до вельми посереднього за рівнем урядового концерту в столиці, від запланованого, але досі не відкритого, не встановленого й навіть (як з'ясувалося) не затвердженого мистецькою радою пам'ятника - до просто "халтурних" концертів ще й у чотирьох дублях на сцені Львівської опери, ініційованих доволі відомими музикантами; від негучних, але щирих студентських акцій - до вдалого політичного піару на імені харизматичного українського пісняра. Про які ж насправді свята мріяв Володимир Івасюк, здатна сьогодні відповісти лише його музика.
