Історія Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка тісно переплелася із діяльністю інших навчальних музичних закладів Львова, історія котрих сягає ще двадцятих років ХІХ ст., коли стараннями Франца Ксавера Моцарта (молодшого сина славетного композитора, котрий понад тридцять років жив і творив у нашому місті), був відкритий співочий інститут ім. Святої Цецилії (1826 р.). Саме на його основі згодом виникло Галицьке музичне товариство, статут якого затверджено 14 серпня 1838 року. При товаристві у 1839 році організовано музичний інститут, який функціонував до 1848 року.

14 лютого 1852 року нарадою під керівництвом бургомістра міста Львова було ухвалено "створити консерваторію в складі товариства". 4 грудня 1853 року сформовано дирекцію Галицького музичного товариства, до складу якої увійшов також директор консерваторії, Міністерством освіти у Відні затверджено Статут і розпочато навчання в консерваторії.

Першим директором став учень Фридерика Шопена, відомий піаніст і композитор Кароль Мікулі (1821 - 1897), а серед педагогів у різні роки були Мечислав та Адам Солтиси, Вілем Курц, Ян Галь та ін. У цьому навчальному закладі здобули освіту видатні музиканти різних національностей, серед них - Соломія Крушельницька, Денис Січинський, Олександр Мишуга, Василь Барвінський, Мауріці Розенталь, Людвіґ Марек та багато інших.

У 1903 р. стараннями Анатоля Вахнянина та українських діячів культури у Львові відкрили Вищий музичний інститут, якому згодом присвоїли ім'я Миколи Лисенка. Завдяки зусиллям його перших керівників, зокрема відомих композиторів Станіслава Людкевича та Василя Барвінського, професійний рівень випускників став настільки високим, що вони могли з успіхом виступати на сценах Європи та Америки. Особливо славилась фортепіанна школа, представлена такими іменами, як Роман Савицький, Дарія Гординська-Каранович та Галина Левицька. Майже у всіх містах Галичини Вищий музичний інститут організував свої філії, і це було винятково важливо для культурного розвитку краю.

У міжвоєнному двадцятиріччі у Львові відкрили ще одну консерваторію - ім. К. Шимановського. Крім консерваторій, у Львівському університеті, відповідно до давніх європейських традицій, з 1911 р. функціонував музикознавчий факультет. Завідував факультетом видатний польський музикознавець Адольф Хибінський. У нього навчались такі відомі в Україні та за кордоном польські й українські вчені, як Мирослав Антонович, Зофія Лісса, Зофія Лобачевська, Марія Щепанська та інші.

У 1939 році усі ці музичні навчальні заклади об'єднали в єдину Львівську державну консерваторію ім. М. В. Лисенка. Крім того, Вищий музичний інститут продовжив свою діяльність за кордоном, у Нью-Йорку, де з 1947 р. почав діяти Український музичний інститут Америки під керівництвом Романа Савицького і працювали професори та випускники львівських консерваторій 20-30 років.

Першим ректором Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка став Василь Барвінський. Потім цей заклад очолювали С. О. Павлюченко, З. О. Дашак, М. Т. Крушельницька. У 1953 - 1965 рр. ректором консерваторії, а до 2006 р. - професором Академії працював Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, академік Микола Колесса. З 1999 року Академію очолює народний артист України, професор, кандидат мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв України Ігор Пилатюк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 року навчальний заклад перейменовано у Львівську державну музичну академію імені М. В. Лисенка. 13 вересня 2007 р. Президент України Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння Львівській державній музичній академії статусу Національної.